«Діти — найдорожче на світі…»

Немає коментарів 149 Переглядів

У сім’ї малинчанина Олександра Юрченка — шестеро дітей. Нещодавно чоловік разом із дружиною Юлією повернулися із Італії, де чотири довгих місяці лікували найменшу донечку Катрусю.
— Ми ніколи не планували великої сім’ї, — каже Олександр. — Але так сталося, і зараз для нас діти — найдорожче на світі. Найстаршій донечці Софійці наразі одинадцять років, Георгію — дев’ять, Марійці — вісім, Ганнусі — сім, Милославі — чотири, Катрусі — рік 2 місяці. За своїх кровиночок ладні віддати власні життя.
До минулого року родина жила, як усі: шкільні заняття, сімейні обіди, прогулянки, зустрічі із друзями. Олександр — айтішник, достатньо заробляв, щоб забезпечити сім’ю. Юля за фахом дизайнер, але здебільшого займалася дітьми. Молоді люди й гадки не мали, через які жахіття їм невдовзі доведеться пройти. Навесні із нетерпінням чекали народження Катрусі. Вона з’явилася на світ без ускладнень — зі зростом 53 сантиметри, вагою три кілограми 170 грамів. Акушер-гінеколог, яка приймала пологи, сказала: «Ваша дівчинка обов’язково буде щасливою». Батьки й не сумнівалися. Проте через місяць для них світ перевернувся з ніг на голову.
Юлія й зараз з жахом згадує кровотечу, яка зненацька сталася у місячної Катрусі. Вони тоді жили у Києві, у батьків. У лікарні навіть не змогли встановити діагнозу, а «Охматдит» взагалі відмовив у госпіталізації та виніс вердикт: «З такою патологією не живуть». Як з’ясувалося, у дівчинки — вади печінки та інші проблеми зі здоров’ям, проте молоді батьки і думки не допускали, що дитина приречена, хапалися за кожну соломинку, щоб врятувати Катрусю.
Юлія і Олександр ще раз переконалися: світ не без добрих людей. Вони вийшли на львівську лікарку Галину Курило, яка провела перше оперативне втручання, чим врятувала Катрусі життя, потім довгі місяці підтримувала дівчинку ліками. Тим часом батьки шукали кошти на трансплантацію печінки — треба було більше чотирьох мільйонів гривень.
— Ніколи ні в кого нічого не просили, але біда примусила. Раді, що відгукнулися багато добрих, чуйних людей, благодійні фонди, волонтери, які допомогли зібрати необхідну суму, — каже Олександр. — Велике усім спасибі. У лютому ми вже були в італійській клініці ISMETT.
Олександр з Юлією згадують добрим словом італійців. Кажуть, вони дуже доброзичливі й щирі. Переймалися долею Катрусі медики, продавці, працівники готелю і навіть випадкові перехожі. Якось зустріли на узбережжі незнайомого чоловіка. Він почув історію Катрусі — і розплакався. Потім при нагоді майже щодня перепитував про дівчинку.
— Донором стала дружина Юлія. Професор Жан де Віль зробив усе можливе, щоб врятувати нашу донечку, — продовжує чоловік. — А це було дуже складно. Згодом проблем додав вірус, який «прокинувся» в організмі Катрусі, та деякі інші ускладнення. Через це тепер частіше треба здавати аналізи та їздити кожних три місяці в Італію на обстеження. А це щоразу обійдеться у 6800 євро, котрі знову треба десь віднайти. Вже у вересні нам знову треба бути в ISMETT. Хочеться сказати, найстрашніше позаду, але тепер розумію слова лікарки Галини Курило: «Трансплантація — не панацея. З неї тільки все починається».
Реабілітація в Україні — це жах. Нікому ні до чого немає діла. Приміром, днями був в інституті імені Шалімова, але лікар навіть не оглянув доньку, сказав, все одно таких дітей на облік не ставимо. Добре, хоч погодився періодично брати необхідні аналізи, аби не їздити щоразу у Львів.
Зараз доньці потрібно постійно приймати підтримуючі лікарські препарати — їх повинні видавати безкоштовно, за державною програмою, проте всі хворі, як з’ясував, пишуть відмову і купують їх за власний кошт, бо ті, що видають — неякісні, індійського виробництва. Я теж відмовився, зауважує Олександр.
У нашій країні, на жаль, пацієнти відчувають тільки приниження і біль. Для італійців та легальних іммігрантів лікування патологій, подібних Катрусиній, безкоштовне. У нашій країні безкоштовна медицина тільки на папері. Якщо немає грошей, як хочеш так і виплутуйся. Добре, що люди не полишають одне одного в біді. І хоч багатодітній родині Юрченків дуже незручно просити допомогу, але, зрозуміло, вони її потребують. Кожна благодійна гривня буде спрямована на реабілітацію Катрусі. Небайдужі малинчани можуть перерахувати кошти на картку ПриватБанку: 5168 7573 4126 0802 (на ім’я батька Олександра Юрченка).
До слова, Катруся вдома вже помалу ходить, тримаючись за ручку. Хоч дещо відстає у розвитку від однолітків, проте рідні впевнені — вона їх ще пережене. І обов’язково буде щасливою, як пророкували у пологовому, стане щонайменше суперпрофесійним лікарем та народить батькам багато онуків…

Розміщено в : malin
Реклама
Форма зворотнього зв’язку:

Отримайте інформацію, яка вас цікавить, звернувшись до нас через контактну форму.

  • Drop files here or
  • This field is for validation purposes and should be left unchanged.