Як серед усього зла обрати найменше?

Немає коментарів 108 Переглядів

До моменту, коли знову обиратимемо президента, більше місяця. Однак чимало з нас вже сьогодні думає-гадає, кому надати кредит довіри на найближчі п’ять років, за кого проголосувати. Судячи з того, що на головний трон країни претендує аж 44 політики, вибір буде непростим. Думаю, 31 березня від кількості кандидатів у довжелезному бюлетені зарябіє в очах і застукає в скронях: «Кому віддати свій голос? Як не помилитися?». Чи є шанс, що той, навпроти кого поставимо галочку, зрештою закінчить війну, наведе порядок у правоохоронних органах та судочинстві, по-справжньому боротиметься з корупціонерами, підніматиме економіку й дбатиме про людей? Чи від того, який зробимо вибір, докорінно нічого не зміниться?
— За історію незалежної України маємо найбільшу кількість кандидатів на пост президента, а вибрати ні з кого, — влучно підмітив знайомий. — Знову рвуться до влади старі «кадри». Ті, яких бачили при Кравчуку, Кучмі, Ющенку, Януковичу. Тож думаю не про те, як вибрати справжнього отамана-патріота, а як обрати з-поміж усього зла найменше…
Хотілося б помилитися, проте, судячи з дзвінків у редакцію, чимало читачів поділяє цю думку. Бо й справді тих, хто узяв курс на президентство, хоч греблю гати. Навіть не віриться, що у стількох у нашій бідовій країні знайшлося по 2,5 мільйона гривень на заставу. А як придивишся, справжнього вождя, лідера, державника серед них немає. Однак це аніскілечки не заважає кандидатам розкидатися гучними обіцянками на кшталт «Повернемо заробітчан в Україну, піднімемо економіку, викорінимо бідність», або «Ціну газу зменшимо щонайменше удвічі і щонайбільше у чотири рази», чи «Прийдемо до влади закінчити війну». Смішно й водночас страшно від таких заяв, адже, виявляється, у нас є люди, котрі знають, як зупинити кровопролиття на сході країни, проте не роблять цього, бо протягом п’яти років чекають виборів.
Знають наші кандидати, що обіцяти, з якою проблемою боротися у першу чергу, на який мозоль наступити простолюдинові, аби випросити у нього рятівний голос. Деякі політики, не моргнувши оком, клянуться, знизять вартість комуналки, а один із них взагалі обіцяє її відмінити. Усі гуртом хочуть підняти пенсії, мінімальні зарплати, повернути долар по вісім гривень. Словом, обіцяють стільки, що не вистачає лише молочних рік та киселевих берегів. Тільки усі ми розуміємо, це — фантастика. Жити доведеться у реальності, а не в передвиборчій казці…
Серце розривається, коли дивишся на тотальну бідність, у яких умовах живуть пенсіонери. Постійно зростають комунальні тарифи, три шкури деруть за газ, воду, світло.
— У всьому винна війна, — якось виправдовувався прем’єр-міністр. — Вона не дає дихнути на повні груди, заважає працювати.
Але напрошується запитання у відповідь: «Чому ж тоді і на яких таких роботах багатіють олігархи? Чи не за рахунок пересічного бідового українця?».
Але повернімося до виборчого бюлетеня. Яких тільки облич там немає! Скільки разів дивимося на них щодня, піднімаючи голову на міські білборди, втупившись у телевізійні рекламні ролики. Найприкріше, ми віримо цим політикам. Ну, як не заслухаєшся словами борця за права найбідніших, найнещасніших? Говорить так гарно, переконливо, хоч сам проживає у маєтку, схожому на замок, має три солідні квартири у центрі столиці, в автопарку — до десятка дорогих автівок.
Куди не кинь оком, хтось за кимось стоїть, хтось комусь платить, хтось комусь продається. А результат плачевний — дурять нашого брата, як стій та дивись.
Соромно й боляче, що традиційні підходи до державного корита ані трішечки не змінилися. Що вкотре доводиться обирати між поганими та ще гіршими. Усі ми розуміємо, далі вже нікуди, країну треба конче рятувати. Але як це зробити?..

Розміщено в : malin
Форма зворотнього зв’язку:

Отримайте інформацію, яка вас цікавить, звернувшись до нас через контактну форму.

  • Drop files here or
  • This field is for validation purposes and should be left unchanged.