Хто ділитиме старість із горе-батьками?

Немає коментарів 77 Переглядів

Зима була найгіршою порою для Михайла Івановича. Не тому, що всі стежки й дороги замело снігами, а тому, що довго й нудно тягнуться одинокі старечі вечори. Стільки думок у голові, аж страшно, а поділитися ні з ким. Тож тільки блиснуло сонечко й почало зігрівати, чоловік на інвалідному візку помалу викотився на подвір’я. Може, думає, хтось йтиме вулицею, то хоч декількома словами перекинеться. Та, як на зло, на дорозі — ані душі. Тож Михайло Іванович, обійнявшись зі своєю самотністю, знову поринув у сумні думки: як жити далі, на що сподіватися? Старенька батьківська хата похилилася, ось-ось розвалиться. Тин також вклонився до землі, добре, сусід торік підпер його декількома палицями, а то лежав би й досі. У дворі колишуться будяки у людський зріст. Он скільки брудної одежі назбиралося, а випрати нікому. Спокою літньому чоловікові не давало й інше: була б дружина, діти, хіба жив би у халупі? Мав би щодня чисту сорочку, свіжу юшку, не перебивався б кількою у томатному соусі. Та що тепер говорити? Проміняв колись родину на чарку, зараз хоч живим лізь у могилу.
— А ти не знаєш, що робити? — якось запитав Михайла Івановича сусід, який прийшов колотити комина. — У тебе ж у місті є донька. Кажуть, вдало вийшла заміж, має гарну роботу, не бідує. У новинах чув, держава хоче зобов’язати дітей платити аліменти нужденним батькам. Тож іди до суду, нехай донька підтримає тебе на старості. Ти як-не-як батько, дав їй життя, тепер хай вона про тебе, каліку, подбає.
Михайло Іванович на ці слова гірко всміхнувся. Який там батько? Одна лише назва. Коли дружина народила доньку, так «мочив» її появу на світ, що два тижні не показувався вдома. «Воскрес» на декілька днів, потім ще півроку розносив могоричі на роботу, друзям, знайомим. За п’янкою не помітив, коли донька зробила перші кроки, сказала перше слово. Згодом у терплячої дружини опустилися руки, і вона вказала випивосі на двері. День-два Михайло Іванович погорював й знову узявся за чарку. Уся зарплата й підробітки йшли на випивку. Ніколи навіть не думав, аби допомогти дружині у вихованні дитини, купити доньці платтячко, туфельки, курточку. Бувало, чув від знайомих, донька хворіє, проте, вважав, колишня благовірна справиться сама. І вона, хоча дуже скрутно було, справлялася. Сама відучила доньку у школі, потім в інституті. Батько ніколи й копійки не дав на дорогу, що вже казати про аліменти?
Важкі спогади клубком підступили до горла немічного чоловіка. Та все ж вирішив прислухатися до поради сусіда й покотив візком в юридичну контору.
Розповів усе як є, нічого не втаїв зі свого колишнього життя.
— Ви не мали причетності до виховання доньки, тож не можете на старості шукати притулку біля неї й розраховувати на аліменти, — таким був вердикт юриста.
Ховатися від свого батьківського обов’язку — виховання дітей — стає останнім часом нормою життя багатьох чоловіків і навіть жінок. Доказ тому — значне зростання кількості справ про стягнення аліментів на дітей.
За словами заступника керівника апарату Малинського районного суду Наталії Крушевської, торік до суду надійшло 124 позови щодо стягнення аліментів на утримання дітей, з яких задовольнили 121. Також було видано 13 судових наказів про присвоєння аліментів на дітей у розмірі 30-ти відсотків прожиткового мінімуму. Цьогорік статистика також не радує, адже за чотири місяці надійшло 43 позови, з яких задовольнили 41, і видали шість судових наказів.
А скільки горе-батьків навмисне ухиляється від сплати аліментів? Приміром, приховують справжні доходи, вигадують проблеми зі здоров’ям, аби не допомагати копійчиною своєму чадові. Однак молоді роки мчать швидко, старість ще нікого не обійшла стороною. Тож, дивись, і «ухилянцям» знадобиться підтримка дітей на схилі літ.
Але хіба є совість у тат і мам, котрі свідомо відмовляються від синів та доньок? Мабуть, тому з роками й більшає таких, як Михайло Іванович.
До речі, донька чоловіка, дізнавшись про скрутне становище й хворобу батька, пробачила його й узяла опіку над старим. Тільки це швидше виняток із правила. Так щастить далеко не всім горе-батькам…

Розміщено в : malin

«Подякували» таксисту
231
Минулого тижня у поліцію звернувся малинський таксист. Чоловік усю ніч возив пасажирів. Йому навіть на думку не спадало, що серед них був крадій. Коли водій відволікся, незнайомець потягнув у нього мобілку. Помітив крадіжку містянин тільки о четвер...
Екстрасенси виганяли з Малинщини нечисту силу
8581
Днями у місті й районі працювала знімальна група телеканалу «СТБ» та учасники телепередачі «Слідство ведуть екстрасенси». Люди говорять, журналістів та екстрасенсів покликала жителька Нових Вороб’їв, чоловік якої нещодавно покінчив життя самогубством...
Ми й нардепи, як небо й земля
120
Сучасне нелегке й насичене інформацією життя зробило нас розсудливими, грамотними. На кого не глянь, кожен — аналітик. Днями, добираючись маршруткою у Житомир, мимоволі прирівняла вранішній рейс до спонтанного ток-шоу. Здалося, хтось видав пасажира...
Ворожать і грабують
315
Про зникнення кругленької суми грошей розповів минулого тижня у Малинському відділенні поліції житель району. Чоловік заявив, на його обійстя завітали двоє циганів і почали розпитувати про цінні старовинні речі, які буцімто мали намір купити. Загов...
Кохання завело в Одесу
347
Минулого вівторка працівники Малинського відділення поліції розшукали 17-річного жителя Гамарні Антона Устименка та 16-річну малинчанку Марину Гаєвську, котрі 28 квітня зникли з дому. Батьки неповнолітніх звернулися за допомогою у поліцію. Там з’ясу...
За махінації — на лаву підсудних
164
Коростишівська прокуратура направила до Малинського районного суду обвинувальний акт за фактом зловживання службовим становищем, підробки документів та привласнення бюджетних коштів в особливо великих розмірах. Зокрема, керівника відділу освіти Ма...
Захистіть від терористів
120
Останніх вісім місяців життя перетворилися на випробування через телефонних вимагателів. Щоранку прокидаюся від дзвінків стаціонарного телефону, чоловічий голос повторює, що маю борг і мушу його повернути, інакше мною займуться ріелтори. Кредит, як...
Про жар чужими руками…
218
Хочу чи не хочу, але вкотре мушу повертатися до заїждженої теми — анонімних дзвінків у редакцію. Малинчани та жителі району, телефонуючи, часом піднімають серйозні й актуальні теми, проте, буває, не встиг журналіст поцікавитися прізвищем співрозмовни...
Нас дурять
520
Зрідка заходжу до м’ясних магазинчиків «Наша ряба». Та й радості від тих походів мало. Минулого тижня, приміром, зазирнула у м’ясний магазинчик і отетеріла. Спочатку здалося, ніби уся продукція у рази подешевшала. Коли ж «нагострила» зір, зрозуміла...