Латати дірки нічим

Немає коментарів 24 Переглядів

Чоповичанка Марія Іванівна Прокопенко (на знімку) з самого ранку виглядає листоношу, адже саме цього дня старенькій зазвичай приносять пенсію.
Ось хвіртка скрипнула, у двір зайшла бажана гостя.
— Маріє Іванівно, зараз будете багачкою, — почала із жартів працівниця пошти.
— Яка там багачка? — відповіла бабуся. — З орача ніколи не буде багача. Хіба 1800 гривень пенсії — це гроші? Сльози! 38 років пропрацювала на чоповицькій швейній фабриці. Коли вийшла на заслужений відпочинок, справді була багатиркою, отримувала від держави 132 карбованці. На той час це були великі гроші, адже хлібина коштувала лише
16 копійок. А чого варта моя пенсія сьогодні?
Смішними виплатами держава «нагородила» багатьох трударів колгоспів, заводів та фабрик. Відтак більшість пенсіонерів нині змушена вигадувати, як розділити гроші, яку дірку залатати спершу.
Неабияк боїться зими 82-річна малинчанка Віра Василівна Гнатенко. З її пенсії, каже старенька, сміються навіть кури. Після доплати бабуся отримує 1740 гривень. Поки був живий чоловік, ще якось стягувалися на хліб з маслом, тепер старенькій доводиться тяжко, хоч і економить на всьому.
— Як розтягнути пенсію на місяць? — допитується Віра Василівна. — Сьогодні треба віддати 40 гривень боргу медсестрі, бо вона купувала шприци за власні гроші. Також хочеться хоч сотнею подякувати за те, що цілий місяць робила уколи. А ще ж треба ліків купити, а це майже триста гривень…
«Дірок» у Віри Василівни вистачає. До холодів хоче купити паливо. Старенька вже переговорила з сусідчиним сином, той погодився привезти дров своїм транспортом. Тож треба заплатити за деревину й дати помічникові двісті гривень на пальне. Потім, каже Віра Василівна, доведеться шукати когось, аби порізати дрова, а це значить знову готуй сотню-дві.
Порожньо цьогорік й у засіках старенької. Здоров’я підкачало, тож Віра Василівна не садила картоплю. Відтак доведеться купувати бульбу, а вона нині, хоч і гарно вродила, та недешева. Люди просять 35 гривень за відро. За три мішки, якщо в кожному по п’ять відер, має викласти 525 гривень. От і по пенсії!
— Буває, й уночі не спиться, підраховую, скільки ще мені грошей треба, щоб не вмерти з голоду, — продовжує старенька. — На місяць 10 буханців хліба та літр олії якраз вистачить, трилітровий слоїк молока — на тиждень. Оце й увесь мій харч. Хотілося б, звісно, сальцем поласувати. Та хіба з моєю пенсією його наїсися? Зайшла якось у м’ясний павільйон, та як почула, що кілограм сала коштує 120 гривень, ледь не впала. Колись, пам’ятаю, кілограм цього продукту коштував два карбованці 50 копійок. Тоді й дивитися на нього не хотіла, підчеревину та ковбасу купувала.
Тепер никаю між прилавками та тільки принюхуюся до смакоти. Як би хотілося побалувати душу оселедцем, чи хоча б салакою, тюлькою. Та для таких, як я, це — розкіш.
Про новий одяг та взуття Віра Василівна й не говорить. Он стоять у кутку старі туфлі, на яких вже немає живого місця. Проте й цю осінь переходить у латаному-перелатаному взутті. На бильці ліжка висить хустина пенсійного віку. А на стільці — єдина обновка бабусі до зими, в’язані шкарпетки, які жінка сплела, розпустивши старого светра.
— Я б і рада розжитися на нову кофтину чи чоботи, тільки як? — веде далі бабуся. — Он знову принесли квитанції за світло та телефон, треба заплатити, щоб не відрізали. А ще думаю купити балон газу, аби взимку було на чому зварити юшку. До того ж хочеться передплатити улюблені «Малинські новини», бо як без газети? Тільки це вже «дірки» для наступної пенсії. Сусідка, бува, прийде на посиденьки та й каже: «Нічого, Василівно, аби не гірше». А я собі думаю: куди вже гірше?..

Розміщено в : malin
Реклама
Форма зворотнього зв’язку:

Отримайте інформацію, яка вас цікавить, звернувшись до нас через контактну форму.

  • Drop files here or
  • This field is for validation purposes and should be left unchanged.