Ми втратили ще одного героя

Немає коментарів 101 Переглядів

Страшна звістка знову сколихнула Малинщину: 2 жовтня у війні на сході України загинув житель Гранітного Олексій Влодарський.

Cолдатові було 37 років. Молоде життя обірвала снайперська куля, що наздогнала бійця на луганському напрямку, поблизу населених пунктів Кримське та Новотішківське.
Друзі й знайомі загиб­лого пригадують, Олексій не ховався від повістки з військкомату. Коли на Донбасі спалахнула війна, чоловік був переконаний, його місце там, на буремному сході. Він зможе допомогти Україні вибороти перемогу й здобути незалежність.

Відслуживши, Олексієві було тяжко повернутися до мирного життя, він постійно тримав зв’язок із бойовими побратимами, переймався кожною хвилюючою звісткою із Донбасу. Відтак згодом вирішив підписати контракт і продовжити службу в зоні АТО. Двічі після короткого відпочинку повертався на передову до товаришів-«айдарівців».
«Такого вірного товариша, відданого патріота треба було пошукати, — написав після трагічної загибелі Олексія його товариш Олександр Черниш. — Це — велика втрата для «Айдару» та України».
«Ми втратили нашого брата, завжди веселого та невгамовного Льошу «Скіфа», — поділився бідою на своїй сторінці у «Фейсбуці» ще один друг загиблого Сергій Юрченко. — Плачу та не знаходжу місця. Льошка, наш малюк, серце розірвалося на шматки від болю і втрати. Вічна пам’ять тобі, герою!».

Добрим, життєрадісним, відкритим запам’ятали Олексія Влодарського і його односельці, друзі. Кажуть, чоловік завжди був душею компанії, вмів підтримати, підбадьорити, розвеселити. Рідко коли розлучався із гітарою, вона була його вірною супутницею і на війні. Олексій сам писав вірші до пісень, підбирав мелодії. Останнім часом у репертуарі молодого чоловіка було багато сумних пісень про втрати на війні, про те, як солдата не дочекалися додому його рідні.

Доля розпорядилася так, що за місяць до закінчення контракту Олексій не повернувся живим додому, де чекали брат, сестра, тітка, яка після смерті батьків була його опікуном. Зате там, на небесах, солдата зустріли його мама і тато, сестра з бабусею, котрі багато років тому відійшли у засвіти.

В останню дорогу героя провели жителі Гранітного, бойові побратими, керівництво селища, міста, району, рідні, друзі. Вічна слава герою!
Герої не вмирають, вони завжди поруч з нами!..

Розміщено в : malin
Реклама
Форма зворотнього зв’язку:

Отримайте інформацію, яка вас цікавить, звернувшись до нас через контактну форму.

  • Drop files here or
  • This field is for validation purposes and should be left unchanged.