Розуму вистачає, а культури — мало

Немає коментарів 597 Переглядів

Як часто чуємо, Україна прямує в Європу. Скоро, дивись, заживемо, як справжні європейці. Вчитимемося, лікуватимемося, харчуватимемося, працюватимемо і відпочиватимемо, як вони. Проте, коли прогулююся Малином, особливо після святкових днів та вихідних, ловлю себе на думці: нам до омріяної Європи, як до неба повзком.
Розуму у нас ніби й вистачає, от культури — мало. Чи не кожен з малинчан бачив, на що перетворюються міські зупинки після відпочинку молоді. Любителі вечірніх розваг ніколи не потрудяться прибрати за собою пляшки з-під випивки, залишки їжі, недопалки.
Декілька місяців тому, коли поспішала на роботу через міський парк, побачила, як місцеві вандали розкурочили лави, побили світильники на ліхтарях, на відновлення яких пішла кругленька сума з міського бюджету. Таке враження, ніби парком пронісся ураган. Пригадалося, як нещодавно підлітки позбиткувалися над бюстом героя на Алеї слави і понесли його в пункт прийому металобрухту.
А пам’ятаєте, що сталося з освітленням по вулиці Володимирській напередодні Нового року? Вандали потрощили усі ліхтарі, через що одна з центральних частин міста потонула у непроглядній темряві.
Як гадаєте, чому ми не мали можливості милуватися новорічною ялинкою на Водохреща? Бо за новорічно-різдвяні свята хулігани декілька разів розбирали її на «запчастини»: зривали гірлянди, ламали новорічні іграшки, виготовлені вихованцями ЦДЮТ. Тому й завчасно демонтували красуню.
А скільки разів били вікна у міських школах, нежитлових приміщеннях у середмісті (на знімку)? От вам і демократія! Як кажуть, вчимося, вчимося, а в щоденнику — одні двійки! Дивимося на Європу, прагнемо переймати в неї досвід, а результати маємо слабенькі.
На Новий рік пощастило побувати в столиці. Відтак зробила невтішні висновки. Таких дикунів, як у Малині, мабуть, більше ніде немає. У Києві в кожному мікрорайоні око містян радувала красуня-ялинка, але ніхто не зривав з неї гірлянд, не нищив прикрас, не ламав гілок. Ні в кого не піднялася рука й на прикрашені ілюмінацією дерева. Схоже, у столиці люди цінують усе, що для них роблять. Не розбирають на металобрухт встановлені на стадіонах тренажери, не ламають дерев у парках, не спустошують квіткових клумб, не викопують самшит на алеях.
Чому ми живемо, як дикуни? Адже нищимо не чуже майно, а власне…

Розміщено в : malin
Реклама
Форма зворотнього зв’язку:

Отримайте інформацію, яка вас цікавить, звернувшись до нас через контактну форму.

  • Drop files here or
  • This field is for validation purposes and should be left unchanged.