Усе продається й усе купується. Навіть добро?..

Немає коментарів 18 Переглядів

Про те, що наші народні обранці ось-ось вийдуть на старт виборчого процесу й усіма відомими й невідомими способами завойовуватимуть прихильність й голоси електорату, свідчать не лише прізвища на бігбордах, а й подарунки та благі наміри людей, які аж пищать, так хочуть зайняти крісло глави держави.
Нещодавно у редакцію завітала делегація від відомої партії, що рветься до влади. Гості, не дотримуючись такту й чхавши на повагу одне до одного, наввипередки почали вихваляти свого лідера. Мовляв, він стільки хорошого зробив для області, району, Малина! Бореться з незаконним вирубуванням лісів, відверто критикує очільницю МОЗу за її бездіяльність й безглузді поради українцям. Він все робить для людей, не пройде повз колишньої доярки чи тракториста, знайде добре слово для хворого й немічного. «Чого ж тоді шкодуєте паперу для декількох добрих слів про лідера партії? Люди повинні знати свого героя, який може витягти країну із занепаду», — закинули звинувачення журналістам.
Десь у глибині душі розумію, спілкуюся з людьми, які, маючи намір заробити на виборах, продадуться будь-кому й вихвалятимуть будь-кого, тільки б чути той солодкий дзвін монет, що сипатимуться у їхні кишені. Проте все ж таки намагаюся нагадати співрозмовникам слова відомого філософа, котрий стверджував, добро треба робити добрим людям і тим самим виховувати чесноти в інших. До цього додаю: добро має йти від щирого серця і не бути показним.
— Ви вірите, що в наш час таке буває? — не втримується й бере на сміх один із активістів. — Це тільки в казках: зробиш добро й тобі добром відгукнеться. А реальність інша. Сьогодні усе продається й усе купується, навіть добро. Якщо й зробив щось хороше, про це повинні знати всі. Інакше не прорвешся у вищі ешелони влади…
Після цих слів стало моторошно. На жаль, для багатьох благодійність — це можливість показати себе у кращому світлі. Бізнесмени, політики активно експлуатують її, думаючи лише про славу й власний зиск.
Проте переконана, серед українців, зокрема й малинчан, є багато добрих людей, котрі залюбки діляться статками із тяжкохворими, переполовинюють свої шафи й передають теплі речі й продукти військовим, котрі стримують ворога на сході України. Що ми знаємо про цих благодійників? Лише те, що вони є. Інакше не було б у газетах стільки подяк за моральну й фінансову підтримку. Не їхали б з Малина автівки із продовольством й одягом у Ічнянський район, де сотні жителів залишилися без житла через вибухи складів із боєприпасами. І таких «не було б…» — сотні, тисячі.
Добро є. І, на щастя, люди творять його не заради високих звань чи грошовитих посад, а просто тому, що не можуть інакше, не вміють стояти осторонь чиєїсь біди.
У цьому вкотре переконалася, познайомившись нещодавно з малинчанкою Валентиною Михайлівною Драченко. Жінка принесла у редакцію теплі речі для бідової бабусі-малинчанки Віри Василівни Гнатенко, про яку писали у газеті. Жінка розповіла, що перечитує «Малинські новини» від «А» і до «Я» й щоразу, коли дізнається про чиюсь біду, намагається допомогти.
— Якось волонтери везли речі й іграшки обездоленим діткам у Вишевичі, я притягнула й свого пакунка з книжками та м’якими ведмедиками, — ділиться і аж світиться від щастя Валентина Михайлівна. — Дівчатка-волонтерки хотіли сфотографувати мене, проте відмовилася, адже допомагаю не заради слави чи подяк.
Від літньої жінки дізналася, вона не гірше волонтерів дбає й про солдатів: ділиться з військовими закрутками, теплим одягом, постіллю. Валентина Михайлівна завжди знайде декілька гривень для тяжкохворих, адже розуміє, сотні тисяч доларів на операцію — непосильна сума для звичайної людини.
— Мама завжди закликала мене робити хороші справи, — говорить Валентина Михайлівна. — Повчала, щоб ніколи не зачиняла дверей перед тими, хто просить. Часто казала: «Зробила добро — забудь, тобі зробили добро — вік пам’ятай». Із цими уроками й живу.
Отаких би людей, простих й одночасно величних, — у лідери політичних партій! Таких би добрих, совісних, скромних, безкорисливих — у Верховну Раду, крісло президента! Тоді, переконана, і країна була б іншою, і життя було б іншим, і ніколи наші вуха не чули б жахливого — добро буває лише у казках, а реальність нині така, що усе продається й усе купується…

Світлана СОТНІЧЕНКО.

Розміщено в : malin
Реклама
Форма зворотнього зв’язку:

Отримайте інформацію, яка вас цікавить, звернувшись до нас через контактну форму.

  • Drop files here or
  • This field is for validation purposes and should be left unchanged.